практичне заняття з елементами тренінгу для педагогів "Види та суть конфліктів"

Практичне заняття:

“ Види та суть конфліктів. Способи реагування у конфліктний та постконфліктний періоди”

Обладнання та технічні засоби: мультимедійна презентація “Види та суть конфліктів”, плакат “Правила роботи в групі”, пам'ятки “ Як подолати стрес”, музичні композиції, папір, маркери, стікери.

Мета: дати теоретичне обгрунтування поняттям “конфлікт”, “види конфліктів”, “ Способи реагування під час конфлікту”, сформувати вміння розпізнавати, дозувати емоції, вміння керувати ними, популяризація тренінгу, як форми навчання, та методів розв’язання конфліктів; розвиток навичок довірливого спілкування в учасників тренінгу; активізація творчого пошуку та досвіду учасників тренінгу; створення доброзичливої, довірливої атмосфери

в групі.

Хід заняття:

І. Інтерактивна лекція з використанням мультимедійної презентації.

Конфлікти — це норма життя. Коли вам здається, що у вашому житті немає конфліктів, перевірте, чи є у вас пульс.

Ч. Ліксон

Конфлікт — це зіткнення протилежних інтересів чи поглядів, крайнє загострення суперечностей, що призводить до ускладнень чи гострої боротьби.

Суть конфлікту полягає в тому, що кожна сторона намагається робити все для того, щоб була прийнята їх точка зору чи досягнута їх мета і заважає протилежній стороні робити те ж саме.

Основні причини конфліктів:

• обмеженість ресурсів;
• взаємозалежність завдань;
• відмінності в цілях;
• відмінності в цінностях та уявах;
• відмінності в манерах поведінки;
• відмінності в рівнях освіти;
• погана комунікація.
  Стадії протікання конфлікту:
• стадія потенційного формування протилежних ( антагоністичних) інтересів, цінностей чи норм;
• стадія переходу потенційного конфлікту в реальний чи стадію усвідомлення учасниками конфлікту своїх вірно чи хибно зрозумілих (уяснених) інтересів;
• стадія конфліктних дій;
• стадія зняття чи втихомирення конфлікту.
  Елементи конфлікту:
• об'єкт
• суб'єктивні мотиви
• учасники-опоненти
• привід

Структурні елементи конфлікту (картинка)

Типологія конфліктів:

• внутрішньоособистісні;
• міжособистісні;
• внутрішньогрупові;
• міжгрупові.

Стратегія поведінки в конфліктних ситуаціях:

• уникання, або відхід від конфлікту;
• боротьба, або конкуренція;
• поступливість, або пристосування;
• компроміс;
• співробітництво.
  Уникання , або відхід від конфлікту ( намагання його не помітити) — це такий тип поведінки, коли на проблему просто не звертають увагу. Суть поведінки відображають приказки: “Не буди лихо, доки тихо”, “Не чіпай, бо зламається”. Уникання цілком виправдане тоді, коли напруженість у ситуації занадто велика і необхідно її знизити, або джерело розбіжностей несуттєве.
  Боротьба, або конкуренція — це такий тип полведінки, коли одна сторона завзято відстоює свої позиції і не враховує інтереси опонента. Зміст такої поведінки характеризують приказки: “Переможців не судять”, “Сильний завжди правий”. Цей тип поведінки найчастіше призводять до ускладнень конфлікту.
  Поступливість, або пристосування — тип поведінки, орієнтований на максимальне задоволення інтересів опонента, згладжування суперечностей на шкоду своїм інтересам. Зміст такої поведінки реалізують приказки: “Мир за будь-яку ціну”, “Нехай буде гречка, аби не суперечка”. Ця позиція доречна, коли потрібно зберегти добрі стосунки з ін. людиною, а привід конфлікту незначний; або результат набагато важливіший для ін. сторони, ніж для вас.
  Компроміс — тип поведінки, який забезпечує часткове задоволення в конфлікті, як власних інтересів інтересів, так і інтересів іншої сторони, що досягається за такої умови: “ Краще півхліба, ніж нічого”, “Поганий мир кращий за добру війну”.
  Співробітництво — тип поведінки, який забезпечує максимальне задоволення як власних інтересів, так і інтересів іншої сторони. Зміст такої поведінки характеризують приказки: “Одна голова добре, а дві — краще”, “Те, що добре для вас, добре і для мене”. Результатом цієї поведінки є повне вирішення конфліктної ситуації. Цей тип поведінки у конфлікті є найкращим.
  Наслідки конфлікту:
• функціональні;
• дисфункціональні.
  Функціональні наслідки конфлікту:
• проблема може бути вирішена таким шляхом, який влаштовує всі сторони і в результаті люди більше відчуватимуть свою причетність до вирішення цієї проблеми;
• залучення конфліктуючих частин до вирішення проблеми зводить до мінімуму чи й нанівець ворожість, несправедливість та вимушеність чинити проти власної волі;
• сторони будуть більше схильні до співпраці, а не до протистояння в майбутніх ситуаціях, які можуть загрожувати конфліктами.
  Дисфункціональні наслідки конфлікту:
• незадоволеність, падіння духу, зниження продуктивності праці;
• нижчий ступінь співробітництва в перспективі;
• уява про другу сторону як про “ворога”; бачення своєї мети завжди позитивної, а чужої — завжди негативної;
• згортання взаємодії та спілкування між конфліктуючими сторонами;
• збільшення ворожості між конфліктуючими сторонами пропорційно до зменшення взаємодії та спілкування;
• зміщення акценту: з вирішення реальної проблеми на власну перемогу.
  Для спільного виходу з конфлікту бажано дотримуватись наступних умов :
• відокремити реальні причини конфлікту від формального приводу;
• зосередити увагу на проблемах, а не на особистих емоціях;
• діяти за принципом “тут” і “зараз”, не згадуючи інші події і факти;
• створити обстановку рівної участі усіх сторін у вирішенні конфлікту%
• говорити тільки за себе , не висловлювати здогадки про думки інших;
• уміти слухати й чути іншого;
• поважно ставитися до особистості опонента, говорити про факти й події, а не про особистість співрозмовника;
• створити клімат взаємної довіри і співпраці.
  Практична частина
  1. Вправа “Мозкова атака”
• Продовжіть речення : “ На мою думку, конфлікт — це...”. Відповідає той, кому тренер дає м'ячик.
  2. Дослідженя стратегії психологічного захисту

Методика діагностики домінуючої стратегії психологічного захисту у спілкуванні за В.В. Бойком

Інструкція для організаторів дослідження

Ця методика дозволяє визначити домінуючу стратегію психологічного захисту в спілкуванні (миролюбну, уникнення чи агресію). Інструкція для учасників опитування

Відповідаючи па запитання, виберіть відповідь, яка найбільше Вам підходить:

Текст опитувальника

1.Знаючи себе, Ви можете сказати:

а) я скоріше людина миролюбна, покладлива;

б) я людина гнучка, здатна оминати загострені ситуації, уникати конфліктів;

в) я скоріше людина, що йде прямо навпростець, безкомпромісна, категорична.

2. Коли Ви подумки з´ясовуєте стосунки з тим, хто Вас образив, то найчастіше:

а) шукаєте спосіб примирення;

б) обмірковуєте спосіб не мати з ним справ;

а) міркуєте про те, як його покарати чи «поставити на місце».

3. У спірній ситуації, коли партнер абсолютно не намагається або не хоче вас зрозуміти, Ви скоріше за все:

а) будете спокійно домагатись того, щоб він Вас зрозумів;

б) будете намагатися завершити спілкування з ним;

а) будете роздратовуватися, ображатися чи сердитися.

4. Якщо, захищаючи свої інтереси, Ви відчули, що можете посваритися з хорошою людиною, то:

а) підете па значні поступки, компроміси;

б) відступите від своїх домагань;

в) будете відстоювати свої інтереси.

5.В ситуації, де Вас намагаються образити чи принизити, Ви скоріше за все:

а) будете намагатися набратися терпіння і довести справу до кінця;

б) дипломатичним шляхом уникнете від контактів;

в) дасте гідну відсіч.

6. У взаємодії з владним і водночас несправедливим керівником Ви:

а) зможете співпрацювати заради справи;

б) будете намагатися якнайменше контактувати з ним;

в) будете чинити опір його стилю, активно захищаючи свої інтереси.

7. Якщо вирішення питання залежить тільки від Вас, але партнер зачепив вашу самолюбність, то Ви:

а) підете йому назустріч;

б) уникнете конкретного рішення;

в) вирішите питання не па користь партнера.

8. Якщо хтось із друзів час від часу дозволятиме собі образливі випади на вашу адресу, Ви :

а) не станете надавати цьому особливого значення;

б) будете намагатися обмежити або припинити контакти;

в) кожного разу дасте гідну відсіч.

9. Якщо у партнера є претензії до Вас і він при цьому роздратований, то Ви:

а) спочатку заспокоєте його, а потім зреагуєте на претензії;

б) уникнете з´ясування стосунків з партнером в такому стані;

в) поставите його на місце чи будете переривати його репліки.

10. Якщо хтось із колег почне розповідати про всілякі негарні чутки-плітки, що кажуть про Вас інші, Ви:

а) тактовно вислухаєте його до кінця;

б) залишите поза увагою;

в) обірвете розповідь па півслові.

11. Якщо партнер виявляє занадто активну настійність і хоче отримать зиск за Ваш рахунок, то Ви:

а) підете па поступку заради миру;

б) ухилитеся від остаточного рішення, розраховуючи на те, що партнер заспокоїться і тоді Ви повернетесь до питання;

в) однозначно дасте зрозуміти партнерові, що він не отримає зиску за ваш рахунок.

12. Коли Ви маєте справу з партнером, який діє за принципом «зірвати якнайбільше», Ви:

а) терпляче домагаєтеся своїх цілей;

б) надаєте перевагу обмеженню взаємодії з ним;

в) рішуче ставите такого партнера на місце.

13. Маючи справу з нахабною особистістю, Ви:

а) відшукуєте до неї підходи за допомогою терпіння і дипломатії;

б) зводите взаємодію до мінімуму;

в) дієте аналогічними методами.

14. Коли той, що сперечається, ставиться до Вас вороже, Ви зазвичай:

а) спокійно і терпляче долаєте його настрій;

б) уникаєте спілкування;

в) зупиняєте його чи відповідаєте тим же.

15. Коли Вам ставлять неприємні, з «подвійним дном» запитання, то найчастіше Ви:

а) спокійно відповідаєте на них;

б) уникаєте прямих відповідей;

в) «заводитесь», втрачаєте самовладання.

16. Коли виникають гострі суперечності між Вами і партнером, то це найчастіше:

а) спонукає Вас шукати вихід зі становища, знаходити компроміс, йти на поступки;

б) спонукає згладжувати протиріччя, не зважаючи на відмінності в позиціях;

в) активізує бажання довести свою правоту.

17. Якщо партнер виграє у спорі, Вам звичніше:

а) привітати його з перемогою;

б) зробити вигляд, що нічого особливого не відбувається;

в) «воювати до останнього патрона».

18. У випадках, коли взаємини з партнером набувають конфліктного характеру, Ви взяли собі за правило:

а) «мир будь-якою ціною» — визнати свою поразку, вибачитись, піти назустріч побажанням партнера;

б) «пас убік» — обмежити контакти, відійти від спору;

в) «розставити крапки над «і» — з´ясувати всі протиріччя, неодмінно знайти вихід із ситуації.

19. Коли конфлікт стосується Ваших інтересів, то Вам найчастіше вдається його виграти:

а) через дипломатію та тямущість;

б) через витримку та терпіння;

в) за рахунок темпераменту та емоцій.

20. Якщо хтось із колег спеціально зачепить Вашу самолюбність, Ви:

а) дотепно і коректно зробите йому зауваження;

б) не станете загострювати ситуацію, зробите вигляд, що нічого не трапилось;

в) дасте гідну відсіч.

21. Коли близькі критикують Вас, то Ви:

а) сприймаєте їх зауваження з вдячністю;

б) намагаєтеся не зважати па критику;

в) роздратовуєтесь, чините опір чи сердитесь.

22. Якщо хтось з рідних та близьких каже Вам неправду, то Ви зазвичай:

а) спокійно і тактовно домагаєтесь істини;

б) робите вигляд, що не помічаєте брехні, обминаєте неприємний момент справи;

в) рішуче виводите брехуна на «чисту воду».

23- Коли Ви роздратовані та нервуєте, то найчастіше:

а) шукаєте співчуття, розуміння;

б) усамітнюєтесь, щоб не виявляти свого стану на партнерах;

в) на комусь відіграєтесь, шукаєте «грушу для биття».

24. Коли хтось із колег, менш гідний і здібний за Вас, отримує заохочення керівництва, Ви:

а) радієте за колегу;

б) не надаєте факту певного значення;

в) засмучуєтесь, роздратовуєтесь чи сердитесь.

Обробка та інтерпретація результатів

Для визначення притаманної Вам стратегії психологічного захисту в спілкуванні з партнерами треба порахувати суму відповідей кожного типу: «а» — миролюбство, «б» — уникнення, «в» — агресія. Чим більше представлено відповідей того чи іншого типу, тим чіткіше виражена відповідна стратегія; якщо їх кількість приблизно однакова, то в контакті з партнерами Ви активно вживаєте різні захисти своєї суб´єктивної реальності.

Який же зміст і принцип дії кожної стратегії?

Миролюбство — психологічна, стратегія захисту суб´єктивної реальності особистості, в якій провідну роль відіграють інтелект і характер.

Інтелект пригнічує чи нейтралізує енергію емоцій в тих випадках, коли виникає загроза для «Я» особистості. Миролюбство — це партнерство та співробітництво, вміння йти на компроміси, поступатися та бути піддатливим, готовність жертвувати декотрими своїми інтересами задля головного — збереження гідності. У деяких випадках це означає пристосування, прагнення поступатися настійності партнера, не загострювати стосунків і не вступати в конфлікти, щоб не випробовувати своє «Я».

Одначе одного інтелекту буває недостатньо, аби миролюбство стало домінуючою стратегією захисту. Важливо ще мати відповідний характер — м´який, врівноважений, комунікабельний. Інтелект в ансамблі з «хорошим» характером створюють психогенне підґрунтя для миролюбства. Звісно, буває й так, що людина з не дуже гарним характером також повинна демонструвати миролюбство. Скоріш за все, її «зламало життя», і вона зробила мудрий висновок: треба жити в мирі та злагоді. В такому разі її стратегія захисту обумовлена досвідом та обставинами, тобто вона є соціогенною. Зрештою, не так вже й важливо, що керує людиною - природа чи досвід, чи те й інше разом. Головне результат: чи виступає миролюбство провідною стратегією психологічного захисту, чи проявляється лише епізодично поряд з іншими стратегіям,;.

Не треба вважати, що миролюбство — бездоганна стратегія захисту «Я», яка згодиться у всіх випадках. Цілковите миролюбство — доказ безхребетності, втрати почуття власної гідності, котре якраз повинна зберігати ця стратегія. Переможець не повинен ставати трофеєм. Найкраще, коли миролюбство домінує і співвідноситься з іншими стратегіями (м´якими їх формами).

Уникнення — психологічна стратегія захисту суб´єктивної реальності, що базується на економії інтелектуальних або емоційних ресурсів.Індивід звично без бою уникає чи залишає зони конфліктів та напружень, коли його «Я» підпадає під «атаки». При цьому він відкрито не витрачає енергію емоцій 3

3. Вправа “ Невпевнені, впевнені та агресивні відповіді” учасників потрібно поділити на пари, кожна з яких отримує ситуацію. Завдання полягає в тому, що учасники мають запропонувати декілька варіантів її вирішення .
   Ситуації :
   1. “ З Вами розмовляє друг, а ви хочете піти...”
   2. Ваш товариш влаштував Вам зустріч із незнайомою людиною, не попередивши Вас..”
   3. “Люди, які сидять позаду Вас у кінотеатрі, заважають галасливою розмовою”;
   4. “ Друг просить Вас позичити йому якусь коштовну річ, а Ви вважаєте його людиною неакуратною та не дуже відповідальною...”;
   5. “Адміністратор школи говорить, що Ваш зовнішній вигляд не відповідає статусу педагога...”;
   6. “Ваш сусід відволікає Вас на концерті від цікавого виступу безглуздими, на Ваш погляд, запитаннями...”
   Тренер пропонує програти ситуації в колі. Результати обговорюються.
   Вправа “Конструктивне рішення”
   Обидві групи готують плакат “Способи реагування в конфлікті”
   Вправа “Об'єднуюча нитка”
   Вправа на рефлексію. Кожен учасник передає клубок іншому, розмотуючи його та висловлюючи побажання.
   Конфлікти слід вирішувати, тому що невирішені конфлікти або ті, що вирішені силою, призводять до нервового психічного напруження, дистресу. Досить часто як наслідок у людей виникає агресія або ж образа. Як відомо нашому внутрішньому стану шкодить не сам факт, а переживання з його приводу. Тренер пропонує буклети “Шляхи вирішення конфліктів”
   тру3сусід відволікає Вас . 33
   учасни